2 вересня, православна церква вшановує пам’ять мучеників страстотерпців Кесарійських: Маманта, Феодота та Руфіни.
Ці християни були вбиті ідолопоклонниками за вірність та любов до Всевишнього. Їхні мощі позбавляють віруючих від скорботи та хвороби.
Цей день в народі називають Мамонтієм чи Вівчарником.
Вважається, що святий мученик Мамонтій розводив кіз та овець, які забезпечували його життя.
Історія мучеників.
У благочестивих християн Феодота та Руфіни, що жили в малоазіатській Пафлагонії народився син, якого назвали Мамонтієм.
Батьки його відкрито проповідували християнство та викривали язичників. За що їх помістили в каппадокійську Євсевію (Кесарія). Феодот був хворий тому згодом помер в темниці.
Потім померла і його дружина. Перед смертю, Руфіна зверталася до Отця Небесного з проханням про свого сина. Її прохання було виконане й Мамонтія взяла до себе багата, але самотня християнка, яка нещодавно овдовіла. Вона виховувала хлопчика в благочестивості, оточила його любов’ю та турботою.
Ще в юному віці Мамонтій почав проповідувати християнську віру серед своїх однолітків, за що ідолопоклонники донесли Демокріту. Він був місцевим градоначальником, який передав його до імператорського дому. Правитель Авреліан змушував християнина зректися святої віри у Всевишнього, пропонував всілякі блага, погрожував смертю, але хлопця не можна було налякати й він був непохитний. Авреліан розлютився й віддав наказ про жорстоке катування праведника, але з´явився ангел, який переніс мученика до пустелі. Там страстотерпець збудував невеликий храм, в якому жив дотримуючись суворого посту та постійно молився. Згодом йому було даровано вміння приручати будь-яку тварину.
Він почав харчуватися молоком диких кіз, виробляти з нього сир та роздавати нужденним біднякам. Чутки про його добрі вчинки поширилися на всю Кесарію, що обурило градоначальника. Він послав по нього своїх воїнів, але ті прийняли за пастуха, який пригостив їх сиром. Його доставили в темницю й піддали тяжким тортурам. Однак, поранений чоловік зміг втекти з відти й зникнути у печері, в якій згодом помер від отриманих побоїв та ран.
Традиції в цей день.
Перед цим святом господарі прибирали на подвір´ї, в хліві, загонах для домашніх тварин, коморах та споруджували до холодів укриття.
За звичаєм житло та інші приміщення обкурювали вересовим димом, таким чином відганяли нечисть з дому.
Вечеряла родина скоромними стравами. Однак, на стіл обов’язково ставили молочні страви з сиру, кислого молока, ряжанки, млинців на кефірі та наваристу кашу. На вечерю запрошували сусідів, спілкувалися, співали пісні та бажали один одному добра й добробуту.