Притча: Інтерв’ю з Богом

Одного разу мені приснилося, що я беру інтерв’ю у Бога.

«Так ти хочеш взяти в Мене інтерв’ю?» — Бог запитав мене…
«Якщо в Тебе є час» — сказав я…
Бог посміхнувся:
«Мій час — це вічність… Які питання ти хотів Мені задати?»
«Що найбільше дивує Тебе в людині?»

І Бог відповів:
«Їм набридає дитинство, вони поспішають подорослішати, а потім мріють стати дітьми знову.
Вони втрачають здоров’я, заробляючи гроші, а потім втрачають гроші, відновлюючи здоров’я.
Вони так багато думають про майбутнє, що забувають про теперішнє… настільки, що не живуть, ні в теперішньому, ні в майбутньому.
Вони живуть так, ніби ніколи не помруть, а вмирають, як ніби ніколи й не жили…»
Його рука взяла мою, і ми помовчали деякий час…
І тоді я запитав:
«Як Батько, які уроки життя Ти б хотів, щоб Твої діти вивчили?»
«Нехай знають, що неможливо примусити когось любити їх. Все, що вони можуть зробити — дозволити собі бути коханими.
Нехай пам’ятають, що поранити кохану людину займає всього лише кілька секунд, але залікувати ці рани може зайняти довгі роки.
Нехай знають, що це не добре — порівнювати себе з іншими.
Нехай вчаться прощати, практикуючи прощення.



Нехай зрозуміють, що багатий не той, у кого більше, а той, хто потребує меншого.
Нехай знають, що є люди, які їх дуже люблять, просто вони ще не навчилися виражати свої почуття.
Нехай усвідомлюють, що дві людини можуть дивитися на одне і теж, а бачити це по-різному.
Нехай знають, що пробачити один одного недостатньо, треба також пробачити самих себе…»
«Дякую за Твій час. — сказав я боязко, — Є ще щось, що Ти хотів би передати Своїм дітям?»
Бог посміхнувся і сказав:
«НЕХАЙ ЗНАЮТЬ, ЩО Я Є ТУТ ДЛЯ НИХ… ЗАВЖДИ!!!»