15 лютого — свято Стрітення, в народі «Стрічання«, «Громиця», «Зимобор», яке відзначають через 40 днiв пiсля Рiздва Христового.
На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо — де була зима. Дорогою вони зустрічаються і говорять між собою:
— Боже, поможи тобі, зимо! — каже літо.
— Дай, Боже, здоров’я! — відповідає зима.
— Бач, зимо, — дорікає літо, — що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!
За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення — 15 лютого — та в день святої Анни — 22 грудня. В народі уявляли, що навесні Зима — стара баба, а Літо — молода дівчина.
На Стрітення Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї — порожнісінька торба.
У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, — весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці.
При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою — кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше — Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше — Зима. «…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!» — каже Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» про зустріч літа з зимою.
В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічки давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви. В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали «громичну» свічку — «щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив!». Від «громичної» свічки і саме свято, крім «Стрітення» або «Стрічання», називалося колись «Громиця».
Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову — ще не вживану — посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це — цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що «поможе». Найкраще ця вода ніби помагала від «пристріту» — від хвороби, що її спричиняло «погане» око.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тебе збережи!». Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.
Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса — врожай, нема роси — немає врожаю.
Народні прикмети
Кожна господиня на пасхальний стіл ставить розфарбовані яйця. Якщо хочеться здивувати гостей космічними яйцями, можна…
В травні городники мають багато роботи. В цей час закінчуються посівні, посадкові роботи та пересадка…
Зграї птахів відлітають у вирій організовано та злагоджено. Однак, не кожен знає, чому вони летять…
Чистити вікна – це нудна справа, яку часто відкладають на потім. Однак, відмити їх можна…
Помідори не можна висаджувати на одній й тій самій ділянці протягом декількох років поспіль. Навіть,…
Навесні висаджують моркву. Щоб отримати великі та смачні коренеплоди, потрібно знати правила посадки цього овочу.…