21 серпня – Толгської ікони Божої Матері. В цей день моляться до неї і просять заступництва.

21 серпня – усі християни моляться до Толгської ікони Божої Матері і просять заступництва.

Толгська ікона Пресвятої Богородиці явилася 8 серпня 1314 року Ростовському святителю Прохору (в схимі Трифону). Об’їжджаючи єпархію, святитель відвідав Білозерську місцевість і вирушив звідти вниз по річках Шексні та  Волзі до Ярославля. Коли настала ніч, було зроблено зупинку у 7 верствах від Ярославля, на правому березі в місці злиття р. Волги з р. Толгрю. Опівночі, коли всі спали, святитель прокинувся і побачив яскраве світло, яке осявало околицю. Світло випромінювалось від вогняного стовпа на іншому березі річки, до якого простягнувся міст. Взявши жезл, святитель перейшов на інший берег і, наблизившись до вогняного стовпа, побачив у ньому ікону Пресвятої Богородиці, що стояла у повітрі. Вражений побаченим, святитель довго молився і, коли повертався назад, забув взяти свій жезл.

На другий день, після утрені, коли святитель Прохор зібрався продовжити свій шлях в човні, почали шукати його жезл, але не могли ніде знайти. Тоді святитель згадав, що забув свій жезл на іншому березі річки, куди перейшов дивовижним мостом. Він розповів про явище і, послані на той берег на човні слуги повернулися зі звісткою, що побачили в лісі між деревами ікону Матері Божої, а поруч єпископський жезл. Святитель негайно переправився разом з усіма людьми на той берег і впізнав ікону, що йому явилася. Після гарячої молитви перед іконою на тому місці розчистили ліс і заклали церкву. Як тільки про це дізналися мешканці Ярославля, вони прибули на вказане місце. До полудня церкву вже побудували, а ввечері святитель освятив її на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці, переніс туди ікону і встановив святкування в день її явлення. Пізніше святитель Прохор влаштував при цій церкві Толгський монастир. Помер святитель Прохор 7 вересня 1328 року.