23 липня – Почаївської ікони Божої Матері. Все що потрібно знати про цей образ

Чудотворна ікона зберігається в Почаївській Лаврі

23 липня православна церква влаштовує святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері, яка належить до числа найбільш шанованих святинь православ’я. При цьому на поклоніння чудотворному образу Пресвятої Богородиці приходять і християни католицької віри.

Почаївська ікона Божої Матері липня: головні чудеса

Вже близько 400 років чудотворна ікона перебуває в Почаївській Лаврі (обитель у Тернопільській області). Відзначається, що чудеса, що виникають від цієї святої ікони, численні і засвідчені у монастирських книгах записами християн, які звертаються з молитвою про позбавлення від невиліковних недуг, звільнення від полону і напоумлення грішників.

Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері 23 липня було встановлено в пам’ять позбавлення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги в 1675 році.

Під час Збаразької війни з турками, у царювання польського короля Яна Собеського (1674-1696), полки, що складаються з татар під проводом хана Нурредіна, через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін.

Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будівель обителі, не представляла ніякого захисту для загрожених. Ігумен Йосип Добромирський переконав братію і мирян звернутися до небесних заступників: Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського. Ченці і миряни довго молилися і припадали до чудотворного образу Божої Матері.

Зі сходом сонця татари тримали останню пораду про штурм обителі, ігумен же звелів співати акафіст Божій Матері. З першими словами «Взбранной Воєводі» над храмом раптово з’явилася Сама Пречиста Богородиця з небесними ангелами. Преподобний Іов знаходився поблизу Божої Матері, уклонився Їй і молився про захист храму Господнього.

У той же час татари подумали, що небесне воїнство це привиди і зі страхом стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, проте стріли поверталися до них назад. Тоді вони в паніці вбивали один одного і пускалися навтьоки. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися служити Богу в цій обителі.