6 липня — моляться перед Володимирською іконою Божої Матері.

Володимирська ікона Божої Матері – одна з найшанованіших православних святинь. Створення Володимирської ікони Божої Матері церковне передання пов’язує з ім’ям євангеліста Луки, який, володіючи талантом художника, ще за життя Діви Марії відобразив Її образ.

У V столітті одна з копій цього образу потрапила до Константинополя з Єрусалима, після чого була подарована Константинопольським патріархом святому рівноапостольному князю Володимиру і з 1131 року перебувала у Богородичному монастирі у Вишгороді. У 1155 році князь Андрій Боголюбський переніс її до м. Володимир, і після перемоги князя Андрія над волзькими болгарами у 1164 році вона вперше згадується в літописі як Богоматір Володимирська.

У 1395 році на прохання великого князя Василія I, який з військом стояв під Коломною, готуючись зустріти Тамерлана, що вже взяв Єлець та прямував до Москви, митрополит Кіпріан з духовенством хресним ходом перенесли Володимирський образ у Москву, що, за переданням, і врятувало місто – Тамерлан без будь-якої видимої причини розгорнув свої полки.

У 1480 році ординський хан Ахмат, військо якого рухалося на Москву, дійшов до річки Угри. Князь Московський Іван III чекав його на іншому березі річки. За переданням, раптово на татар напав такий сильний і безпричинний страх, що Ахмат не наважився піти на російську рать та повернув назад, у степ.

Перед ній вінчалися на царство російські царі, у чині Великого хресного ходу її виносили з Успенського собору як головну святиню. До 1918 року вона зберігалася в Успенському соборі Кремля ліворуч від царських врат.

Після революції всі кремлівські святині були конфісковані. Володимирську ікону спочатку направили на реставрацію, потім вона експонувалася в Державному історичному музеї, а в 1930 році її передали у Третьяковську галерею. У 1989 році її помістили в спеціальному кіоті у відновленому храмі святителя Миколая в Толмачах. Джерело