27 липня – день святого Пантелеймона. Що не можна робити в це велике свято

27 липня, православний світ відзначає день Пантелеймона. Він народився у 3 столітті в Віфінії. Матір була християнкою та виховувала сина в любові до Господа. З життя пішла рано й в юнацькому віці батько віддав сина в школу язичників, а потім – навчатися лікарському мистецтву. Згодом, про Пантелеймона дізнався Максиміан, який був правителем на той час. Він покликав чоловіка в свої володіння, щоб зробити з нього придворного фахівця.

В той час в Нікомедії переховувалися Єрміп, Єрмолай та Єрмократ, які уникнули страти. Єрмолай побачив Пантелеймона, який був оточений світлом та благодаттю. Він вирішив покликати його та розповів йому про Ісуса Христа. Побачивши, як за допомогою молитви зцілили дитину, яку вкусила змія, Пантелеймон повірив й пресвітер охрестив його.

Коли батько помер, праведник почав лікувати людей безкоштовно. Язичники розповіли імператору про відвідування Пантелеймоном в’язниць та допомогу в’язням словом Божим. Розлютившись, правитель наказав привести чоловіка та допитати. Було вирішено поставити експеримент, кому вдасться зцілити безнадійно хвору людину – язичницьким лікарям або Пантелеймону. Жерці не змогли виконати наказ. Святий почав молитися Господу та хворий одужав. Деякі люди, що були присутні там, повірили в Єдиного Бога. Максиміан дуже розлютився й за його наказом святому прив’язали на шию камінь та кинули в море, але праведник вцілів. Тоді його почали катувати, обпалюючи тіло свічками, підвішуючи на дереві, колесуючи та рвучи металевими кігтями, кидаючи в рідке олово й намагаючись втопити. Тортури не подіяли на святого й тоді його наказали стратити та кинути у вогонь. Інші християни забрали тіло святого та поховали за всіма традиціями.

Традиції в цей день.

Сьогодні не можна працювати, інакше врожай буде спалений грозою. Тому, в це свято залишалися вдома. Господині брали в руки рукоділля та заплітали волосся в коси одна одній. Також, випікали пиріжки та пироги з капустою, а потім пригощали ними перехожих й жебраків.

В церкву приносили колосся з поля, освячували та зберігали протягом року в якості оберега.