Батьки, своїх дітей не покидайте! Вірш, який зачіпає за живе.

У тата нова дружина —
Красуня, неначе з журналу.
(Залишив сім’ю і дитину,
Щоб раду самі собі дали).

У тата машина шикарна,
Він нею все подорожує..
А син все чекає, та марно,
Що тато ровер подарує.

А Дмитрик чекає роками,
Що тато про нього згадає.
Він чує, як мама ночами,
У темряві гірко зітхає.

Дитині так маму шкода,
Худенька вона і тендітна,
З роботи, коли приходить
Без сили падає, бідна.

У тата великий будинок
А Дмитрик живе у бабусі.
Не згадує тато дитину,
Весь час у поїздках, у русі.

У хлопчика друг є — песик,
Дзвінкий неначе дзвіночок.
І Дмитрик свої секрети
На вухо щеняті шепоче.

А мама без слів все знає,
Ховає очі від сина.
“Наш тато іншу кохає,
У цьому ніхто не винен”.

І втримати сліз несила,
Із болем розкриє руки,
Обійме малого сина,
А серце кричить від муки.

Заплачуть обоє тихенько,
Вона — через біль обману,
А Дмитрик, (хоч і маленький)
Бо дуже жаліє маму.

Автор: Євгенія Юркіна
Переклала: Алла Мініна