Бути склянкою чи морем: притча про вибір, який доводиться робити кожному

Один чоловік завжди відчував себе пригніченим через різні життєві труднощі. І якось він поділився цим із відомим духовним наставником. — Не можу вже більше ! Життя стало просто нестерпне! Учитель узяв у пригорщу попелу і вкинув до склянки, в якій перед тим була кришталево чиста питна вода, й промовив:

— Це твої стpaждання.

Вода у склянці умить стала брудна й мутна. Учитель вилив її. Тоді знову набрав пригорщу попелу і кинув його у море. Попіл у тій же хвилині розчинився, а вода у морі залишилась така сама чиста, як і до того.

— Бачиш? — спитав учитель. — Кожного дня ти мусиш вибирати, бути тобі склянкою чи морем.

Занадто багато серед нас плитких сердець, занадто багато переляканих душ, занадто багато заморожених чуттів і спapaлізованих рамен.

Найбільше у наших часах бракує відваги. Не йдеться тут про нерозважне зухвальство чи безоглядність, а про правдиву відвагу, яка дозволяла б кожну проблему зустріти словами: «Напевно, існує якийсь розв’язок, я шукатиму його, а отже, знайду».