Якось до психотерапевта завітав пацієнт зі скаргами на душевний біль.
- Доброго дня лікарю. Я не відчуваю душі та не вмію говорити люблю. Допоможіть, будь ласка.
- Це дуже розповсюджене захворювання! А який у Вас раціон? – відповів лікар.
- Ну, я їм перші страви, овочі, м’ясо та рибу чергую. А ще я обожнюю банани, зефір та дуже люблю шоколад.
- О! Кажете любите! Це означає, що люблю Ви вмієте говорити!
- Лікарю, я не вмію говорити люблю іншим людям.
- Глибоко вдихніть! Ще глибше! Глибше кажу!
- Але я не можу глибше, подих перехоплює! – відповів пацієнт.
- А тепер не дихайте! Ще…Ще…Ще трішки. Все можете вдихати. Мені здається Ви це робите постійно. Не дихаєте!
- Але чому? Я дихаю начебто.
- Ви закриваєтесь та затискаєте свої почуття від оточуючих. Їх потрібно проявляти, а не тримати в собі.
- Зрозуміло, але як же навчитися казати люблю?
Лікар підійшов до пацієнта та стукнув по нозі, руці та спині.
- Не робіть! Ай! Мені боляче та страшно! – закричав пацієнт.
- О, Ви чогось боїтеся?
- Боюся болю! Коли впадеш та заб’єшся або обпечешся.
- Все зрозуміло. Ви боїтеся кохання!
- Не зрозумів! – відповів пацієнт.
- Кохання – це вражаючий полум’яний політ, який повний віражів, злетів та падінь. Кохання не може бути безпечним!
- Було в мене таке. А тепер я боюся знову, що мене покинуть та обдурять.
- На щастя все добре й Ваша хвороба виліковна. Потрібно просто спочатку полюбити себе. Перший крок Ви вже зробили прийшовши сюди.
- Що робити далі? Як бути?
- Спочатку почніть прислухатися до своїх відчуттів та бажань. Хваліть себе, жалійте та заохочуйте. Більше відпочивайте та не перенавантажуйтеся. Припиніть робити те, що Вам не хочеться. Не дозволяйте себе ображати та не ображайтеся!
- Лікарю, але як же звільнитися від усього та полюбити себе, якщо там стільки всього накопичилося?
- Вам потрібно навчитися прощати. Прощати тричі на день після їжі! Будьте здорові та щасливі!