Листи до Миколая уже не ті! Або як наші діти втрачають головні людські цінності.

Одне із найшанованіших свят в Україні, це свято святого Миколая. Особливо, на цей день, чекають діти, адже саме Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх дитині під подушку. Святий Миколай прославився, при житті, своїми добрими справами, найбільше яких, зробив саме для дітей. Він, будучи людиною не бідною, за власні кошти купував скромні подарунки та роздавав бідній малечі. Цим самим навчаючи дітей доброті та милосердю, та прославляючи Господа Бога нашого своїми справами. На жаль, у наш час, для деяких людей, матеріальні цінності вартують більше ніж духовні скарби. І саме про це, пропонуємо вам цей влучний вірш.

У небі, небі темному,
Де ходить Миколай,
Листів вже назбиралось,
Хоч в вогнище скидай.

А в тих листах написано
Мільйони побажань,
За голову хапається
Старенький бородань.

Колись в молитві радісній
Прохали дітлахи
отримати цукерочки,
ведмедики, ляльки,

Чи пряника, чи коника,
чи книжечку, чи м’яч,
Тепер таке прохають всі,
Що хоч сідай і плач.

Данилко он, з Тернополя,
замовив гіроборд,
І це серед замовлень ще
Далеко не рекорд.

Прохає Настя лялечку,
Таку, немов жива.
І у старця небесного
Сивіє голова.

Бо він пройшов крамницями –
Отетерів від цін.
Та ж народити справжню
Дешевше буде всім.

В листі від Олі-скромниці –
Якийсь магічний ЛОЛ,
«І ноутбук» – дописано.
Старець за валідол.

Тут просить Вітя Леґо,
Наталя Чічілав,
Олежик дрон потужний
Для себе забажав.

Іринка хоче епла,
Не старшого, ніж «шість»,
Сашко – боксерську грушу,
щоби зганяти злість,

Ігорчик про навушники
Фірмові попросив,
«Щоб не якась дєшовка» –
в листі наголосив.

Олеся хоче шубку
(і ляльці, і собі),
І золоті прикраси,
і пірсинг на губі,

Василько просить тачку,
щоб їзили батьки…
Поставили задачку
Старому малюки…

І журиться старенький
на хмарці крижаній,
Ніяк не зрозуміє,
коли відбувся збій.

Чи, може, сам і винен,
бо тупо завтикав,
Коли літ з 20 тому
він скромність роздавав.

І діти виростали,
Батьками стали всі,
Не вміють відмовляти
Ні дітям, ні собі.

І просять в Миколая,
без міри, ще і ще,
І забувають часом,
З чого почалось все.

Коли на перше місце
Велична і свята
Ставала дуже скромно
Сердечна доброта.

Коли святий Микола
Від себе відбирав,
А всім нужденним, бідним
У скруті помагав.

…

У небі, небі темному,
Де Миколай живе,
Великий жовтий місяць
Усміхнено пливе.

І старець посміхається,
Багато бачив він…
Листи згрібає жменями –
розпалює камін.

Йому старому й мудрому,
Все видно ізгори.
Він знає – тільки вибрані
отримують дари.

Автор: Галина Заболотна