Люди навколо нас стають тим, що ми в них знаходимо

Сидів якось мудрець біля оазису, біля самого входу в одне з близькосхідних міст. До нього підійшов юнак і запитав:

«Я жодного разу тут не був. Які люди живуть в цьому місті?»

Старий відповів йому питанням:

«А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?»

– «Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти».

– «Тут ти зустрінеш точно таких», відповів йому старий.

Трохи згодом, інша людина наблизилася до цього місця і поставила те ж питання:

«Я щойно приїхав. Скажи, старий, які люди живуть в цьому місті?»

Старий відповів тим же:

«А скажи, синку, як вели себе люди в тому місті, звідки ти прийшов?»

– «О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися».

– «Ти знайдеш таких же і тут», – відповів старий.

Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидва діалоги. І як тільки другаий чоловік відійшов, він звернувся до старого з докором:

«Як ти можеш двом людям дати дві абсолютно різні відповіді на одне і те ж питання?»

«Сину мій, – каже старий, – кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого хорошого в тих краях, звідки він прийшов, тут і тим більше не знайде нічого. Навпаки ж, той, у кого були друзі в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих друзів. Бо, ті, що оточують нас люди стають тим, що ми знаходимо в них».