На березі однієї великої ріки жив рибалка зі своєю сім’єю. Колись його справи йшли добре, але ті часи залишилися в минулому.
Тепер річка приносила все менше риби, сітки старіли і, оскільки новий човен купити не було за що, рибалці доводилося мало не кожен день починати з його лагодження.
Одного разу повз тих місць проходив старець і попросився до рибалки на нічліг. Прийняли його радо, нагодували вечерею, хоч їжі ледь вистачило на всіх, і відвели найзручніше місце в будинку.
Вранці, зібравшись іти, старець запитав, чим йому віддячити господарів за дах і їжу. Бачачи, що старець зовсім небагатий, рибалка тільки усміхнувся і сказав:
– Бачу, ти людина мудра і багато чого побачив. Дай же мені в подяку пораду — як вибратися з убогості, і цього буде досить.
– Добре, – погодився старий. – Щоб вибратися з бідності, втопи свій човен!
Сказав і з тим пішов, тільки його і бачили.
Не зрозумів рибалка такої поради, тільки плечима знизав: «Може, старець геть розуму позбувся? Як же я втоплю човен – ми і зараз заледве животіємо, а без нього і зовсім від голоду помремо…»
Не послухав рибалка пораду, жив як раніше, бідував все більше – ось вже і без вечері нерідко відправлялася спати вся його сім’я.
А одного разу, в сильну бурю, його старенький човник розбився, сам рибалка ледь-ледь вцілів.
Посиділи, пожурилися, але робити нічого – зібрали свої скромні пожитки і знялися з насидженого місця, пішли вниз по річці шукати долі.
Через якийсь час привела їх річка у велике рибальське селище.
Скільки ж там було човнів! І великих шхун, і зовсім маленьких човників.
Мимоволі раділо серце рибалки, коли він дивився на них! Але свого-то у нього не було і купити не було за що.
Сидів рибалка на березі, дивився на чужі човни і журився.
Довго він так сидів і поміж своїх сумних думок став помічати: той човен вимагає ремонту, і он той непогано б поновити, а цей взагалі ось-ось розвалиться, якщо терміново його не відремонтувати…
І став рибалка човни ремонтувати, ось це вже він вмів чудово! Скільки йому колись довелося пововтузитися зі своїм, вивчити цю справу у всіх дрібницях, що, сам того не помітивши, він став прекрасним майстром!
Роботу його швидко оцінили і скоро в селищі про нього слава пішла: творить, мовляв, людина чудеса, лагодить човни – краще нових стають!
Потяглися до нього і здалеку люди.
Небагато часу минуло, зміг він і будинок новий купити, та не будь-який, а добротний, з красивим садом. І гроші стали у нього з’являтися, а вже про голод в родині ніхто вже й не згадував.
Тоді тільки рибалка і згадав того старця з його порадою втопити човен і зрозумів, якими мудрими були його слова!
– Так часто буває, – сказала Луна, – людина чіпляється за старе до останнього, боячись змін більше, ніж звичних турбот і прикростей.
А зміни, з чого б вони не починалися, завжди на краще. Особливо, коли людина готова це побачити і прийняти!
Джерело: tutkatamka.com.ua
Дачники, обов'язково, приймають заходів проти шкідників, бо вони завдають сильної шкоди культурам. Найпростіший варіант -…
Садівники нерідко вирощують яблуні на своїх ділянках. Однак, цей процес вимагає терпіння, щоб отримати соковиті…
Іноді на полуниці можуть чорніти квіти. Не кожен городник знає, чому це відбувається. Почорніння та…
Після Великодня відчутно похолодає На більшій частині території України у першій половині тижня погоду визначатиме…
Будь-яка господиня хоче здивувати гостей різними стравами на столі. Тому, пропонуємо приготувати апетитну шинку з…
Навесні на полицях магазинів з'являється редиска. Це овоч, який першим з'являється після зими. Однак, в…