Притча про Ложки, яка вчить людяності та добру. Щоб ми не робили в життї, ми робимо це для себе.

До Бога прийшов чоловік, попросив показати йому пекло і рай.
Бог його привів до великої кімнати, де стояв шикарно накритий стіл, а навколо сиділи люди, але вони нічого не їли, тому що у ложок були дуже довгі ручки. А їх руки були міцно прив’язані до цих ручок. Люди мучилися і вмирали від голоду. Бо не могли піднести до рота ані крихти.

– Це ж пекло! – вигукнув чоловік.

Потім Бог відвів його в іншу кімнату, де стояв точно такий же стіл і навколо теж сиділи люди і в них були такі ж ложки з довгими ручками, але вони веселилися і були щасливі.

– Але в чому різниця? – здивувався чоловік

– Подивися. У першій кімнаті люди хочуть нагодувати себе, а в другій вони годують один одного. Рай і пекло влаштовані однаково. Різниця в самих людях. Різниця в тому, чим наповнена людська душа, любов’ю до ближнього чи егоїстичним бажанням жити лише ради себе і своїх потреб.