Якщо вам здається, що земля тікає з під ніг, то можливо ваш Ангел бере вас на руки. Чудова віршована притча саме про це.

Вже за обрій сонечко сідало
Догорали, мов свіча, роки.
Дід старенький, (знав що часу мало),
Йшов із двору тихо, навпрошки.

Біля фіртки трохи зупинився ,
Щоб життя минуле пригадать,
Але раптом Ангел десь з’явився.
Щось хотів старому показать.

“Бачиш, поле снігом оповите,
І сліди глибокі, в два ряди?
Це твоє життя, снігами вкрите,
Я з тобою поруч йшов завжди”.

Довго дід на поле, придивлявся…
Й запитав:” Чому в тяжкі часи
Слід один на полі залишався?
Я ж у тебе захисту просив.

Ти мене в біді лишав одного,
І один я потерпав в снігах?”
Ангел тихо мовив до старого:
– Я тебе тоді… ніс на руках.

Автор: Алла Василишин