Одного разу до Бога прийшла жінка. Її спина була зігнута під вагою великого мішка, голова нахилена вперед, а погляд спідлоба був тривожним і пильним.
— Ти втомилася, мила жінка? – занепокоївся Господь. – Зніми свою ношу з плечей, присядь, відпочинь.
— Дякую, але я не можу тут розсиджуватися, я ненадовго, — відмовилася жінка. – Тільки попрошу – і відразу назад! А то раптом за цей час вже що-небудь накоїлося? Ніколи собі цього не вибачу!
– Чого ж ти не готова собі пробачити?
– Якщо з моєю дитиною щось трапиться. Я якраз і прийшла попросити тебе: Господи, спаси і збережи його!
— Я тільки цим і займаюся, — серйозно сказав Господь. – Хіба я дав тобі привід засумніватися в моїй турботі?
— Ні, але… В цьому житті стільки всіляких небезпек, поганого впливу, крутих поворотів! А у нього вік такий – все хочеться спробувати, всюди влізти, у всьому якось самоствердитися. Я дуже боюся, що його занесе на повороті, він заб’ється, і йому буде боляче.
– Що ж, наступного разу він буде обережнішим, бо з власного досвіду дізнається, що таке біль, – відповів Господь. – Це дуже хороший досвід! Чому ж ти не хочеш дати йому навчитися?
– Тому що хочу позбавити його від цього болю! – пристрасно вигукнула мати. – Ти бачиш – я завжди ношу з собою мішок соломи, щоб підстелити її там, де він може впасти.
– А впасти він може скрізь — – задумливо відповів Господь. – Навіть з власного ліжка можна впасти, хіба ні?
– Ну так … але ж є ж таке прислів’я – “знав би, де впасти, так соломки б підстелив”. Ось я і намагаюся убезпечити його.
– І тепер хочеш, щоб я обклав його соломкою з усіх боків? Добре. Дивись!
І Господь миттю створив цілу купу соломи і кинув її в світ. Солома потрапила точно в ціль: вона кільцем лягла навколо сина тієї жінки, відгородивши його від усіх небезпек, від усіх негараздів, від усіх спокус, а заодно і від життя. Жінка бачила, як її син намагається рухатися то туди, то сюди, розсунути стебла, пробратися крізь солому, але все марно: солома пересувалася разом з ним, готова, щоб пом’якшити удар. Син метався, пробував розірвати солом’яне кільце, впадав то у відчай, то в лють. А врешті-решт, він дістав звідкись сірники і підпалив солому. Злетіло полум’я, і всю картину миттєво затягнуло димом.
– Синку! – закричала жінка. – Синку, я йду на допомогу!
– Хочеш підкинути в багаття ще соломки? – запитав Господь. – Май на увазі: чим більше соломки підстилають батьки, тим сильніше бажання прорватися крізь неї за всяку ціну. Якщо ж це не вдасться, людина може і зовсім почати пропалювати життя. Адже він не знатиме, що таке біль, і що таке свобода вибору — теж…
– Але я не можу цього допустити! – заридала жінка. – Мій мішок соломки врятує його!
– Ти думаєш, що це мішок соломки, але ти помиляєшся, — відповів Господь. – Насправді це – Мішок Проблем. Всі жахи, які тобі здаються всі побоювання, які в тобі живуть, всі страхи, якими ти наповнена, знаходяться в цьому мішку. Все, про що ти думаєш і тривожишся, набирає силу і розростається, тому що ти даєш цьому енергію. Тому твоя ноша настільки обтяжлива, а твоя спина втомилася…
– Виходить, я не повинна піклуватися про сина? – в роздумі наморщила лоб жінка. – І це кажеш мені ти, Господи?
– Піклуватися – скільки завгодно. Це справа матері. Але ось турбуватися ти не повинна – це точно. Адже я теж про нього дбаю. Дозволь і мені робити мою справу. Просто не заважай мені! Але це, як я розумію, питання віри…
– Знаєш що, Господи? – трохи подумавши, заговорила жінка. – Ти можеш дати мені… сірники?
– Звичайно ж. А що ти хочеш робити?
– Спалити свій Мішок Проблем, — посміхнулася жінка. – І навчитися, нарешті, довіряти тобі по-справжньому. Падати і підніматися. Помилятися і виправляти помилки. З вдячністю приймати і радість, і біль. І подарувати моєму синові право робити те ж саме.
— Це вірне рішення, – посміхнувся Господь. – Ну їх, ці тривоги! Хай горять вогнем!
– Я довіряю світу, собі та синові, — шепотіла жінка, дивлячись, як палає, корчиться, розсипається і стає попелом її заздалегідь припасена соломка, її Мішок Проблем. І спина її тепер була прямою, голова високо піднятою, а погляд чистим і ясним. – Я вірю, Господи, що все, що відбувається, послано тобою – в ім’я і для блага нас самих. Тепер я і справді вірю!
Автор: Ельфіка
Як підтримати високу несучість курей восени: секрети раціону Осінь приносить не лише зміни в природі,…
Пам'ять телефону під загрозою? 5 ефективних способів звільнити місце на Android Постійні повідомлення про недостатню…
Як заточити ножі для м’ясорубки в домашніх умовах Вам не обов’язково звертатися до майстерні, щоб…
Після напруженого дня часто не хочеться займатися миттям посуду, проте існують причини, чому залишати його…
Є простий спосіб підвищити ефективність роботи батарей у вашому домі, і для цього не потрібні…
Дізнайтеся, як легко і дешево захистити своє авто від обмерзання за допомогою одного незвичайного інгредієнта,…