Першого серпня — день святої Мокрини. Мокрини (Мокриди) — народна назва церковно-календарного дня Преподобної Мокрини. В дохристиянські часи Мокрину вважали дочкою богині осені. за народним повір’ям — це останній день літа. Існує приповідка: «Свята Мокрина осінь приносить».
Преподобна Мокрина жила у будинку своїх батьків, допомагаючи їм виконувати домашню роботу разом зі служницями як старша. Коли всі діти виросли і покинули рідний будинок, свята Мокрина переконала свою матір, святу Емілію, залишити мирське життя, відпустити рабів на свободу і віддалитися в дівочий монастир. Деякі з служниць-рабинь послідували їх прикладу. Після смерті матері свята Мокрина керувала сестрами обителі. Вона користувалася глибокою повагою всіх, хто її знав. Суворість до себе і стриманість у всьому – це риси, які були притаманні святій протягом усього життя.
Свята Мокрина була удостоєна дару чудотворення. Був випадок, коли вона зцілила дівчинку, у якої на оці було більмо, поцілувавши це хворе око. За молитвами святої, в її обителі під час голоду не зменшувалася пшениця, необхідна для прожитку сестер.
Померла свята Мокрина в 380 році, до останнього подиху підносячи подячні молитви Господу за отримані від Нього протягом усього її життя благодіяння. Похована преподобна в одній могилі з батьками.
Народні прикмети:
Люди вірили, що яка погода на Мокрини, така буде й осінь. Якщо в цей день ішов дощ, то селяни чекали мокрої дощової осені, сіяли жито — адже буде врожай: «Не розгинаймо спини, жнімо до Мокрини, бо Мокрини без дощу, як обід без борщу».
За народними прикметами: «Якщо сухий видається день — сухо буде й восени»
«Як на Мокрини дощ, то горіхи повимокають, а як сухо, то бджоли повилітають!».