23 травня у народі святкували День святого апостола Симона Зілота, цей день називали ще “Симонове зело”, “Симонове зило”
У цей день відзначається пам’ять Симона Кананіта (Зілота) – одного з учнів Ісуса Христа. Згідно з переказами, він проповідував в Юдеї, Єгипті та Лівії. Також є відомості про те, що апостол Симон побував і в Британії. Симон канонів прийняв мученицьку кончину на Чорноморському узбережжі Кавказу, передає Depo.ua.
Традиції Дня Симона 23 травня
У цей день жінки йшли до лісу збирати зілля, яке, вважається, отримує від Симона цілющу силу у лікуванні будь-які хвороби.
Рвати таке зілля потрібно було так: підійшовши до рослини, стати до схід сонця, перехреститися з молитвою, повернутися на захід і вирвати рослину зі словами:
Мати Божа ходила,
Зілля родила,
Відром поливала –
Нам на поміч давала!
Окрім трав, рвали ще й коріння рослин. Опісля засушували і вживали від різних хвороб: робили ванни, настої для пиття, давали жувати корінь і листя.
Після того, як нарвали усілякого зіллячка, баби й молодиці йшли святкувати. Наготують ще зранку вдома млинців, печеної риби, вареників, сала, принесуть усе до лісу, сядуть на галявині та п’ють по чарці – “пирскають зілля, щоб воно мало силу”. Був ще звичай бити тарілки, щоб порожніми додому не нести!
На Полтавщині жінки, котрі зналися на травах, на Симона збирали зілля голими: “як нарвеш в одежі – не буде помагати від всякої хвороби”
Також було прийнято у цей день в’язати свіжі віники та шукати скарб.
Що не можна робити на Симона 23 травня
День пам’яті святого Симона в народному календарі збігся з більш древнім святом – Днем народження Матінки Сирої Землі. Наші предки дивилися на землю з великим благоговінням – як на годувальницю всього людства. В день іменин до неї ставилися з максимальним повагою.
Селяни не бралися ні за плуг, ні за борону, ні в якому разі не вбивали в землю кілки і не копали ями, щоб не порушувати її спокій.
А ось пройти по землі босими ногами дуже навіть віталося – говорили, що земля може поділитися своєю силою з людиною.
