20 вересня, православний світ відзначає день Астафія Вітряка, його дружини та дітей. Астафія знали як Плакіду. Він займав посаду воєначальника при імператорі Титі й Траяні, який був тираном та іконоборцем.
Коли Плакіда ще не належав до християнства, то був милосердною людиною й допомагав всім, кому це було потрібно. За праведне життя Господь вказав йому істинний шлях. Одного разу, під час полювання воїн побачив оленя, на рогах якого було помітно розп’яття Ісуса Христа. Тоді він пішов додому та розповів про це дружині. Вночі вони побачили сон, в якому їм явився Господь та вказав вірний шлях. Вранці Плакіда та його дружина пішли в церкву та пройшли обряд хрещення.
На наступний день Євстафій молився Всевишньому та дізнався, через які скорботи й випробування йому доведеться пройти. Він покірно прийняв це й невдовзі всі його прислужники та худоба померли. Євстафій зібрав родину та потайки вирушив в Єгипет, але на кораблі сталася біда. Один чоловік захотів дружину Євстафія, тому викинув чоловіка та дітей за борт. Однак, християнин був стриманим й під час переходу через річку та пустелю, на його дітей напали хижаки. Святий гірко плакав, але знаходив спокій в Божому задумі. Євстафій зупинився в поселенні Вадісс та знайшов роботу. Він не здогадувався, що дружину звільнили, а дітей врятували пастухи. У Вадіссі святий зустрів своїх старих товаришів по службі. Вони забрали його та привели до Траяна, який знов нагородив чоловіка титулом воєначальника. Через декілька місяців правитель відправив військо на пошуки новобранців. Святий знайшов будинок однієї жінки з дітьми, а коли вони розговорилися, стало зрозуміло, що це його родина. Коли місія закінчилася, вся сім’я повернулася в Рим. На престолі тоді сидів інший правитель, на його честь відбувся бенкет з жертвоприношенням. Родина Євстафія відмовилася від участі в процесі, за що їх всіх віддали на катування та тортури. Над ними довго знущалися, через що вони всі загинули, а їхні тіла поховали миряни.
Традиції в цей день.
Вважають, що вітер в цей день буває приємним або приносить біди. Щоб уникнути негараздів, молоді дівчата виходять на двір та говорять замовні слова, щоб заговорити вітер. Потім беруть осикову гілку, яку слід поставити на ґанок з вечора та починають шмагати повітря, підкидаючи попереду жменю зерна. За повір’ям, це віджене хвороби, горе та залучить в родину успіх й щастя.