Четвертого березня – день преподобного Льва. Цього дня християнська церква шанує преподобного Лева, єпископа Катанського.
За народним повір’ям, якщо хвора людина побачить у ніч напередодні свята, як зірка падає, то вона цього року ж і помре. За давніх часів до хворого навіть приходили прощатися його рідні та друзі, бо його зірка вже вважалася згаслою: «Бо то його зірка з неба впала і вона з собою душу забере!». Але не слід перейматися через це повір’я, оскільки сама ж народна традиція заперечує віщування падаючої зірки.
А на Поділлі про падаючу зірку розповідають гарну легенду, буцімто чорт хоче, щоб і його зірки на небі горіли, а не тільки Божі та янгольські. Тож коли янголи, оглядаючи небо, помітять запалену чортом зірку, вони скидають її на землю. От і маємо падаючі зірки, які в цьому разі не мають жодного поганого значення.
Існує, проте, повір’я, що цього дня не можна дивитися на зірки, які падають з неба, а то скотиться з життя час, як зірка з неба.
Колись на Льва пекли обрядове печиво «кокурки» – круглі колобки на коров’ячому маслі.
Цього дня треба було приловчитися і узяти в коваля вогонь з горна. Добувши вогонь, несли його в поле,щоб закріпити поєднання землі, сохи і борони.Джерело
