Якщо у мороз «пітніють» скла — це до потепління; якщо по склу біжать візерунки — холоди триватимуть ще довго.
Народний свято «Тимофіїв день» відзначається 4 лютого (за старим стилем – 22 січня). У православному календарі це день вшанування пам’яті апостола від 70-ти Тимофія, єпископа. Інші назви свята: «Тиміш», «Тимофій-полузимник», «Тимофеевские морози».
Тимофій був родом з міста Лістри (Мала Азія). Він був улюбленим учнем апостола Павла, супутником і соратником у проповідях. Павло призначив його єпископом церкви в Ефесі. Тимофій на цій посаді прослужив 15 років. Під час чергового язичницького свята він спробував напоумити людей, проповідуючи їм Слово Боже, але ідолопоклонники жорстоко забили Тимофія камінням. Святий апостол прийняв мученицьку смерть у віці 80 років.
Своє народне прізвисько Тимофій отримав за те, що день поминання вважався серединою зими. «Тимофій збиває ріг зими», – так говорили наші предки. Незважаючи на те, що половина зимового часу залишалася за плечима, розслаблятися не варто. Адже не випадково в честь цього святого на Русі придумали особливе поняття — тимофеевские морози.
Вважалося, що саме з Тимофіївого дня розпочиналися жорстокі хурделиці і заметілі. Про морозах складали приказки, наприклад такі: «Тимофеевский мороз півзими з собою забрав»; «Афанасій-мороз морозить ніс, а ти почекай – Тимофія дощі». З ними було пов’язано і кілька прикмет: якщо у мороз «пітніють» скла — це до потепління; якщо по склу біжать візерунки — холоди триватимуть ще довго.
Також дивилися на небо: якщо видно сонце — значить, весна буде рання. Зате снігопад на Тимофія обіцяв хороший врожай зернових. Пасічники в цей день спостерігали за бджолами — точніше, прислухалися до звуків з омшаника.
Якщо дзижчали комахи ледве чутно — це означало, що все йде добре; якщо ж гудіння було неспокійним — щось з бджолиною сім’єю не в порядку.
В цей день, як і в інші дні-«полузимники», перевіряли засіки. Важливо, щоб зерна, овочів та кормів для худоби вистачило до нового врожаю.
Якщо господарі бачили, що запаси мізерні, доводилося економити. З цього приводу говорили: «До весни мужику важче — хліб у засіках міліє».
А ось дівчата-рукодільниці в цей день веселилися — каталися з гірок на донцах, на яких пряли льон і вовна. При цьому дивилися: хто далі прокотиться — у тій в господарстві і вродить льон.
