Ікона належить до іконографічного типу «Одигітрія». Характерною особливістю зображення Спасителя на Грузинській ікони є підвернута під ліву, оголена підошва правої ноги. В іконі знаходяться 4 мощевика.
З ікони були зроблені і інші списки, деякі з яких шанувалися чудотворними. За переказами, ікона була написана в Грузії, але була вивезена в Персію при завоюванні країни шахом Аббасом. У 1625 році ікону придбав прикажчик ярославського купця Григорія Литкіна. В 1629 році ікону передали Красногорському монастирю на річці Пинеге під Архангельськом. З того часу іконі почали приписувати безліч чудотворінь, які зафіксовані в церковних літописах.
Так, наприклад, безліч зцілень сталося в 1654 році в Москві під час спалаху чуми в місті. Ікона, привезена туди для виготовлення нового окладу, з волі Божої дарувала позбавлення від хвороби багатьом людям. За наказом патріарха Никона іконі було встановлено святкування 4 вересня 1658 року. А з 1698 року було наказано щорічно приносити ікону до Архангельська, Вологди, Великого Устюга, Переславль-Залеського, Москви і в Сибір.
В 1920-1922 роках після закриття Красногірського монастиря ікона зникла, але потім, у 1946 році після відкриття монастиря образ Богоматері знову з’являється в ньому. Архангельський єпископ Леонтій (Смирнов) у 1946 році повідомляв у Московську патріархію, що Грузинська ікона брала участь у хресній ході в Архангельську. Після цього доля ікони залишається невідомою. Джерело