5 серпня — Почаївської ікони Божої Матері. Головні чудеса образу

Чудотворна ікона зберігається в Почаївській Лаврі

5 серпня православна церква влаштовує святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері, яка належить до числа найбільш шанованих святинь православ’я. При цьому на поклоніння чудотворному образу Пресвятої Богородиці приходять і християни католицької віри. Джерело

Почаївська ікона Божої Матері 5 серпня: головні чудеса

Вже близько 400 років чудотворна ікона перебуває в Почаївській Лаврі (обитель у Тернопільській області). Відзначається, що чудеса, що виникають від цієї святої ікони, численні і засвідчені у монастирських книгах записами християн, які звертаються з молитвою про позбавлення від невиліковних недуг, звільнення від полону і напоумлення грішників.

Святкування на честь Почаївської ікони Божої Матері 5 серпня було встановлено в пам’ять позбавлення Успенської Почаївської Лаври від турецької облоги в 1675 році.

Під час Збаразької війни з турками, у царювання польського короля Яна Собеського (1674-1696), полки, що складаються з татар під проводом хана Нурредіна, через Вишнівець підступили до Почаївської обителі, обступивши її з трьох сторін.



Слабка монастирська огорожа, як і кілька кам’яних будівель обителі, не представляла ніякого захисту для загрожених. Ігумен Йосип Добромирський переконав братію і мирян звернутися до небесних заступників: Пресвятої Богородиці і преподобного Іова Почаївського. Ченці і миряни довго молилися і припадали до чудотворного образу Божої Матері.

Зі сходом сонця татари тримали останню пораду про штурм обителі, ігумен же звелів співати акафіст Божій Матері. З першими словами «Взбранной Воєводі» над храмом раптово з’явилася Сама Пречиста Богородиця з небесними ангелами. Преподобний Іов знаходився поблизу Божої Матері, уклонився Їй і молився про захист храму Господнього.

У той же час татари подумали, що небесне воїнство це привиди і зі страхом стали стріляти в Пресвяту Богородицю і преподобного Іова, проте стріли поверталися до них назад. Тоді вони в паніці вбивали один одного і пускалися навтьоки. Захисники монастиря кинулися в погоню і захопили багатьох у полон. Деякі полонені згодом прийняли християнську віру і залишилися служити Богу в цій обителі.