6 грудня православний світ відзначає день святителя Миколая. Народився він у місті Патара в Малій Азії в заможній християнській родині. З дитинства батьки виховували Миколу у вірі та сприяли здобуттю гарної освіти. Вже з ранніх років його життя супроводжували дива. За переказами, Микола зумів стати на ноги відразу після народження, а під час посту не вживав материнського молока. Зрілішим віком він присвятив себе вивченню Святого Письма, проводячи дні в храмі, а ночі – в молитвах. Він здійснив численні паломництва, а на Сільській горі вирішив жити усамітнено. Але голос із неба закликав його повернутися додому.
Єпископ Патарський спочатку надав йому сан читця, а пізніше – священника. Згодом Миколай став єпископом міста Мири в Лівії. Він пережив важкі часи гонінь на християн, під час яких його ув’язнили. Проте його віра лише зміцніла. Повернувшись до своєї парафії, він активно боровся з язичництвом та єресями.
Після смерті батьків святитель роздав свою спадщину бідним і вирішив жити у скромності. Миколай здійснив багато чудес. У молодості він воскресив моряка, який загинув на кораблі, а пізніше врятував іншого матроса. Завдяки цьому святого вважають покровителем мореплавців, які моляться до нього про порятунок у бурю.
Одного разу він допоміг трьом дівчатам, чиєму батькові загрожувала ганебна доля – він хотів продати їхню красу. Миколай тричі таємно приносив до їхнього будинку мішечки із золотом, рятуючи родину.
Ще одна його заслуга – порятунок трьох мешканців Мири, яких несправедливо засудили до страти. У вирішальний момент Миколай зупинив ката та викрив неправедні дії градоначальника.
Мощі святого виділяли миро, що привертало паломників. До нашого часу 65% мощів зберігаються у храмі в місті Барі.
Традиції святкування
Свято вперше почали відзначати в Німеччині, де придумали пригощати дітей солодощами. Згодом ця традиція поширилася і на школи, лікарні та інші заклади. В Україні діти в цей день знаходять подарунки під ялинкою, подушкою або в шкарпетці, але лише слухняні отримують дарунки.
Перед святом господині прибирають оселю, готують кутю та пісні страви, як-от пироги з грибами. У святковий ранок віряни йдуть до храму, ставлять свічки та моляться святому. Повернувшись додому, освячують оселю й худобу свяченою водою. Увечері влаштовують святки з піснями, танцями та катанням на санях.
Також прийнято ворожити: дівчата моляться про щасливе заміжжя й шиють новий одяг. Неслухняним дітям давали різки, але після обіцянки поводитися краще їх теж нагороджували гостинцями.
Святий Миколай завжди чує молитви й допомагає тим, хто звертається до нього з щирим серцем.