Петровська ікона Пресвятої Богородиці називається так тому, що була написана святителем Петром, митрополитом Московським під час перебування його ще ігуменом Ратского монастиря на Волині. Під час відвідування Ратскої обителі святителем Максимом, митрополитом Київським і всієї Русі, святий Петро підніс йому в дар цю ікону. Митрополит переніс її до Володимира на Клязьмі, де тоді перебувала його кафедра. По смерті святителя Максима ігумен Геронтій, який вирішив захопити митрополичий престіл, ходив з цією іконою до Константинопольського Патріарха Афанасія.
Під час плавання ігумена Геронтія піднялася страшна буря. Вночі йому з’явилася Пресвята Богородиця і сказала: “Не на тебе ПОКЛАВ сан святительський, але на того, хто написав Мій образ”. Коли він постав перед Патріархом Афанасієм з іконою, святитель Петро вже був в Константинополі. Патріарх передав ікону святителю Петру зі словами: “Прийми святий Богородичний образ, який ти написав своїми руками, бо заради цього віддала тобі дар Сама Владичиця, передбачивши про тебе”. Святитель Петро переніс ікону до Володимира, а в 1325 році за перенесення митрополичої кафедри в Москву ікону як велику святиню помістили в Московському Успенському соборі.
