Дуже давно створив Бог дев’ять синів Адамів. В кожного була своя робота, один був землеробом, другий пастухом, третій риболовом і так далі. Одного разу прийшли вони до Бога з проханням:
– Нам чогось в житті не вистачає, бо ми нудьгуємо.
Отець дав їм по шматку тіста та каже:
– Зліпіть з тіста кожен собі таку дружину, яка найбільше подобається. А я оживлю її.
Потім Бог виніс тарілку з цукром та сказав:
– На цій тарілці лежать дев’ять шматочків цукру. Візьміть кожен по шматку та напоїть свою жінку, щоб ваше сумісне життя було солодке наче цукор.
Адами зробили так, як сказав Бог.
Отець їхній розгнівано каже:
– Серед вас, сини мої, завівся злодій! На тій тарілці було десять шматків. Хто вкрав зайвий цукор?
Всі промовчали.
Бог забрав всіх жінок та роздав, кому яка попадеться.
Від тоді, вісім з дев’яти чоловіків вважають, що чужа жінка солодша, бо вона з’їла той зайвий шматочок цукру.
Але тільки один з дев’яти Адамів вважає свою дружину неповторною, а всі інші жінки для нього однакові, бо той десятий шматочок з’їв саме він.
