10 березня, православна церква вшановує пам’ять преподобної Анастасії. Вона народилася в місті Константинополь у сім’ї аристократів. Анастасія творила добро та мала повагу від імператора Юстиніана.
Після смерті чоловіка, жінка вирішила покинути мирське життя та присвятити час душі й християнській вірі. Анастасія таємно вирушила до Олександрії, започаткувала монастир та проповідувала віру в Христа.
Невдовзі овдовів імператор та вирішив знайти преподобну й одружитися з нею. Дізнавшись про це, Анастасія в ту ж мить вирушила у віддалений скит до авви Даниїла.
Для порятунку, старець перевдягнув Анастасію в чоловічий одяг ченців та нарік Анастасієм-євнухом. Після поселив у найвіддаленішу печеру та наказав ніколи не виходити й нікого до себе не впускати. Анастасія послухалася та на протязі 28 років жила в молитві. Лише один раз на тиждень їй приносили хліб та воду й залишали біля печери.
Перед смертю Анастасія сповістила Даниїла про відхід в інший світ. Старець завітав до неї з необхідним приладдям для поховання. На смертному одрі він сповідав та причастив преподобну. Перед останнім подихом, Анастасія благословила Даниїла та ченця, який йому допомагав.
Під час поховань чернець зрозумів, що Анастасій був жінкою, а пізніше після повернення, Даниїл розповів йому історію Анастасії.
Той з часом записав розповідь та оприлюднив всьому світу.
Мощі преподобної Анастасії в 1200 році були перенесені до Константинополя та покладені недалеко від храму Святої Софії.