Одного разу, до священника завітала молода жінка вся в сльозах.
Він запитав в неї:
- Що сталося дитя?
- Два роки тому, Ви повінчали мене з чоловіком. Однак я більше не можу з ним жити. Він нічого вдома не робить. З роботи приходить пізно й нічого не пояснює. Ми постійно сваримося й не можемо мирно співіснувати. – відповіла жінка.
- І через це ти хочеш, щоб я розірвав Ваш душевний зв’язок на завжди? – здивовано спитав священник.
- Звичайно! Хіба цього не достатньо? Мене не влаштовує таке його відношення до мене! – обурившись відповіла жінка.
Священник подумав та відповів:
- Добре! Я зроблю як ти хочеш, але перед цим, мені потрібно, щоб ти спекла 5 хлібин для нужденних. Тільки є одна умова! Продукти на пожертву потрібно позичити у знайомих або сусідок.
- Я згодна! – відповіла дівчина та швиденько поспішила додому.
Завітавши до сусідки, жінка попросила позичити борошна й розповіла про своє прохання до священника розлучити їх з чоловіком. Коли сусідка віддавала борошно, то не втрималася й розповіла про свого чоловіка, який грубить та ображає її.
За яйцями жінка завітала до іншої сусідки, де також розповіла нащо їй продукти та про розлучення. Й ця сусідка віддаючи яйця пожалілася, який в неї чоловік тиран й як з ним важко жити.
В кожної знайомої або сусідки жінка наслухалася безліч історій про те, які бувають чоловіки.
Зготувавши хліб, вона віднесла його священнику та радісно сказала:
- Візьміть, будь ласка, мою пожертву. Я дуже старалася та виконала всі умови. Я думаю Ви будете задоволені. Дякую Вам за допомогу, я більше не хочу розлучення, адже я зрозуміла, що мій чоловік найкращий!
