2 червня, православний світ вшановує пам’ять святого Никифора. Він жив у 8-9 столітті та народився в родині християн на території Константинополя. Батько з матір’ю дали йому гарну освіту та приручили любов до читання й вивчення Святого Письма. Коли Никифор виріс, то став радником імператора, але згодом це почало його обтяжувати й чоловік покинув місто. Він оселився неподалік від Босфору та вів усамітнене життя, постився й багато молився. Там він заснував монастир та збудував церкву.
Пізніше Никифор прийняв постриг та став патріархом на місце Тарасія. Однак, в період правління Лева Вірменина, його вислали в монастир де він й помер через 30 років поневірянь. Мощі святого перевезли в монастир через 19 років після його смерті.
Традиції в цей день.
На Никифора заведено заготовляти молоду дубову кору, яку потім використовують для дублення шкіри. Також, її застосовують в медицині для приготування відварів, настоїв та інших засобів для лікування захворювань шкіри.
2 червня починаються зелені святки. Молодь після роботи збирається, співає пісні, водить хороводи та грає в різноманітні ігри.
В цей день віряни ходять в гості, де дорослих пригощають червоним вином, а дітей цукерками й печивом.
Господині на свято залучають в оселю добробут та достаток. Для цього вони зранку випікають різноманітні пироги та пригощають ними близьких й знайомих.
Також, 2 червня бажано вирушати в подорожі, мандрівки та на відпочинок.
Молоді дівчата на Никифора займаються виплітанням вінків з берізки та інших польових квітів. Вони слугують захисним оберегом від заздрісників та нечисті.
Народні прикмети в цей день.
Вночі чутно співи солов’я – до теплої погоди на наступний день.
Горобці на подвір’ї б’ються, чекайте погожої погоди в наступний тиждень.
