Одного разу добра людина розмовляла з Богом і запитала його:
– Господи, я б хотів дізнатися, що таке Рай і що таке Пeкло. Господь підвів його до двох дверей, відкрив одну і провів добру людину всередину.
Там був величезний круглий стіл, на середині якого стояла величезна чаша, наповнена їжею, яка пахла дуже смачно. Добра людина відчула, що у нього слинки потекли. Люди, що сидять навколо столу, виглядали голодними і хвoрими. Всі вони виглядали вмuрaючими від гoлоду. У всіх них були ложки з довгими-довгими ручками, прикріпленими до їхніх рук.
Вони могли дістати чашу, наповнену їжею, і набрати їжу, але так як ручки у ложок були дуже довгі, вони не могли піднести ложки до роту. Добра людина була вражена видом їх нещастя. Господь сказав:
– Тільки що ти бачив Пeкло.
Господь і добра людина потім попрямували до других дверей. Господь відчинив їх. Сцена, яку побачила добра людина, була ідентичною попередній. Тут був такий же величезний круглий стіл, та ж гігантська чаша. Люди, що сидять навколо столу, тримали ті ж ложки з дуже довгими ручками. Тільки на цей раз вони виглядали ситими, щасливими і зануреними в приємні розмови один з одним. Добра людина сказала Господу:
– Я не розумію.
– Це просто, – відповів йому Господь, – ці навчилися годувати один одного. Інші ж думають тільки про себе. Пeкло і Рай влаштовані однаково. Різниця – всередині нас.
