Одного разу сліпий дідусь сидів з капелюхом біля ніг, і просив допомоги у людей.

Одного разу сліпий чоловік сидів на сходинках однієї будівлі з капелюхом біля його ніг і табличкою “Я сліпий, будь ласка, допоможіть”.
Один миловидний і благородний чоловік проходив повз і зупинився. Він побачив інваліда, у якого було всього лише кілька монет в його капелюсі. Він кинув йому пару монет і без його дозволу написав нові слова на табличці. Він залишив її сліпій людині і пішов.
Вдень він повернувся і побачив, що капелюх повний монет і грошей. Сліпий упізнав його по кроках і запитав чи не він був той чоловік, що переписав табличку. Він також хотів дізнатися, що саме він написав.
Той відповів:
– Нічого такого, що було б неправдою. Я просто написав її трохи по-іншому.
Він посміхнувся і пішов. Новий напис на табличці був такий: “зараз весна, але я не можу її побачити”.