Якось одного разу, прийшла гарна, молода жінка до мудрого священика, вся в сльозах. І витираючи сльози, попросила священика про послугу: — Кілька років тому ти повінчав мене з моїм чоловіком. Але я не можу з ним так далі жити.
— Що ж у вас такого сталося? — Поцікавився здивований священик.І жінка почала скаржитися на ледачого чоловіка, який, до того ж, постійно пізно приходить з роботи. Нічого не пояснюючи, і через це вони постійно сваряться і не можуть жити мирно.
– І тільки через це ти хочеш, щоб я вас розлучив? — Ще більше здивувався священик.
— Так, а хіба цього мало? Мене абсолютно не влаштовують такі його недоліки! — Обурено відповіла жінка. Задумався священик, а потім погодився і попросив приготувати йому до церкви кілька хлібів для нужденних. Тільки обов’язковою умовою поставив їй, щоб ні грама муки вона не витратила своїх, а всі продукти на хліби позичила у сусідок і знайомих.
Жінка погодилася і негайно пішла виконувати завдання. Прийшовши до сусідки, вона попросила у тієї позичити їй борошна. Ну і як всі жінки, не втрималася, щоб не розповісти сусідці про свою розмову зі священиком і прохання розлучити їх з чоловіком. Сусідка із задоволенням позичила їй борошно, а коли віддавала, то і про свого чоловіка-грубіяна розповіла.
Потім вона пішла до іншої сусідки за яйцями, і теж розповіла, для чого їй потрібні продукти, і як просила священика розлучити їх з чоловіком. Сусідка винесла яйця, а за одне, розповіла молодій жінці і про свого чоловіка-тирана.
Так ходила жінка від сусідки до сусідки позичаючи продукти на хліб, і слухала їхні розповіді про своїх чоловіків. А коли смачні хлібини були готові, то віднесла їх до священика зі словами:
— Прийми від мене ці хлібини, я дуже старалася і зробила все як ти велів. Ніяких своїх продуктів не витратила. Сподіваюся ти будеш задоволений — радісно оголосила жінка.
І коли вже йшла, повідала священику, що тепер зовсім не хоче розлучатися зі своїм чоловіком, тому що, як виявилося, він у неї найкращий!
