Одного разу добрий Бог вирішив створити… маму. Шість днів він думав і експериментував. Одного разу прилетів ангел і каже:
– Ти стільки часу витрачаєш на її створення!
– О так… А ти читав умови замовлення? Вона повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все – від зламаної ноги до розчарування в коханні, а також у неї повинно бути шість пар рук.
Ангел похитав головою і недовірливо запитав:
– Шість пар рук?
– Не в руках проблема, – відповів Бог, – а в трьох парах очей, які вона повинна мати.
– Так багато! – запитав ангел.
Бог ствердно кивнув. Потім додав:
– Одну пару, щоб бачити крізь зачинені двері, коли запитує: “що Ви там робите, діти?”навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу-на потилиці, щоб бачити те, що не повинна бачити, але повинна знати. Ще одну пару, щоб таємно сказати синові, який потрапив в неприємну історію:”розумію, синку, і люблю тебе”.
– Господи, – сказав ангел, – вже пізно, йди відпочивати.
– Не можу, – відповів Господь, – вже майже закінчую.
Ангел повільно обійшов навколо моделі матері.
– Дуже ніжна, – сказав, зітхнувши.
– Але витривала! – відповів Господь. Ти не можеш уявити собі того, що може зробити і витримати мати.
– Уміє думати? – запитав ангел.
– Не тільки думати, але і вміє дуже добре використовувати свій розум і пристосовуватися до обставин.
Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.
– Тут щось стікає, – сказав здивовано.
– Це сльоза, – відповів сумно Бог.
– А для чого вона? – запитав ангел.
– Щоб висловлювати радість, печаль, розчарування, біль.
– Господи, ти справжній геній! – вигукнув ангел.
Тихим і сумним голосом Бог прошепотів:
– Правду кажучи, це не Я створив … цю сльозу…
