А я терпіла, скільки було сили,
Ішла вперед, справлялася з усім.
А вражі язики мене топили,
І знищити бажали назовсім.
А я чекала – знала буде краще,
Нікому стерти із землі себе не дам.
Не здамся ворогу – ніколи і нізащо,
І відсіч гідну в відповідь завдам.
А я дійду туди, де мені треба,
Хай перешкод будЕ цілА гора.
Я допомогу відчуваю завжди з неба,
І ворогам моїм змиритись з цим пора!
© Людмила Степанишена
