Коли мене біда в житті спіткала,
Про неї не кричала на весь світ,
А подумки молилась і мовчала,
Хоч обливав мене холодний піт.
Так боляче було – не передати,
Трималася, терпіла, як могла.
А що б змінилося, щоб почала ридати?
Хіба б я цим собі допомогла?
У мене душу із корінням виривало,
Здавалося, що не переживу…
Та слава Богу сили мені стало,
Залишитись і далі на плаву.
Коли мене біда в житті спіткала,
З молитвою до Господа ішла.
Я в людях допомоги не шукала,
А тихо з Богом діалог вела.
Автор: Людмила Степанишена
