Як часто ми помиляємося в людях, безумовно і повністю їм довіряючи? Та життя вчить нас тому, що наївність та щирість — це різні речі. І як же навчитися розбиратися в людях? Відповість ця коротенька притча:
Учень запитав Старця: «Як мені навчитися розбиратися в людях — кому мені довіряти і кого боятися?”- “Скажу тобі спочатку, кого потрібно побоюватися. – Сказав Старець. – Побоюйся самого смиренного на вигляд! Коли побачиш, що хтось кладе перед тобою поклони, обіймає тебе і виявляє тобі своє незвичайну прихильність – ти побоюйся найбільше!» — «Як же так, Старче? — Здивувався учень. – Поясни мені!» — «Тому що він перший і зрадить тебе!”- Відповів старець зітханням.— «А кому ж мені довіряти?”- Запитав учень. — «Довіряй тим, хто простий з тобою і говорить тобі правду, яка б вона не була, ці люди першими прийдуть до тебе на допомогу!» Сказав старий монах: «Істинне смирення завжди непомітно, тому його важко знайти, але, коли знайдеш його — воно тебе ніколи не зрадить».
А чи вмієте ви розбиратися в людях?
