Свята Мучениця Євлалія народилась на території сучасної Іспанії, поблизу міста Баркіона (тепер-Барселона) й була вихована батьками в християнській вірі та благочесті. Уже в 14-річному віці дівчина почала проводити відокремлене життя в батьківському домі, займаючись разом із іншими однолітками молитвою, читанням Святого Письма та рукоділлям.
Під час правління імператорів Діоклітіана (284-305) і Максиміана (284-305) розпочалос гоніння на християн. В місто Баркіон прибув управитель Дакіан для знищення християн. Почувши про це, дівчина вночі таємно пішла з дому і до ранку була в місті. Насилу пробравшись крізь натовп народу, дівчина сміливо промовила до нього:
“Неправедний суддє, що засідаєш на високому престолі і не боїшся Бога, який перебуває вище всіх. Ти сидиш тут, щоб губити невинних людей, яких створив Бог на Образ Свій і за Подобою Своєю, щоб вони служили Йому. Ти змушуєш їх до служіння сатані та піддаєш смерті тих, хто не слухається тебе.”
Дакіан велів нещадно бити святу палицями, але вона твердо переносила катування і сказала судді, що Господь урятував її від відчуття болю. Мученицю повісили на дереві і залізними гачками здерли їй шкіру, а потім стали палити її рани свічками.
Під час мук Дакіан запитав Cвяту: «Де ж твій Бог, Якого ти закликаєш?” Вона відповіла, що Господь поруч з нею, але Дакіан по своїй нечистоті, не може Його бачити. Під час молитви Святої: «Це бо, Бог допомагає мені і Господь Самовидець душі моєї» (Пс. 53, 6), – полум’я свічок повернулось на мучителів, які впали на землю.
Мучениця Євлалія стала молитися, щоб Господь узяв її до Себе й з цією молитвою віддала Богові свою душу. Люди побачили білу голубку, що вилетіла з її вуст до неба. Сталось це близько 303 року.
Тіло Святої вночі було поховане християнами. Батьки Мучениці, які знайшли її вже мертву, плакали, а й раділи, що їх дочка зарахована до сонму Святих Мучеників.
Коли Святу Євлалію знімали з дерева, один із християн, на ім’я Фелікс, сказав з радісними сльозами: «Євлаліє, ти перше нас вінця мученицького сподобилась» Свята, яка вже була мертвою три дні, повернула до нього своє обличчя і посміхнулася. Мученик Фелікс незабаром і сам прийняв мученицьку смерть за Христа.
