ПРО МАМУ…
Пам’ятає той старий лелека…
Що над стріхою тихо живе…
Те минуле, дуже далеке…
Як дитинство у часі пливе…
Чорнобривці посохли, що мама….
Навесні посадила в садку…
І на серці ятрить моя рана…
Пам’ятаю, сумую, люблю….
Заросло бур’янами подвір’я…
Похилилась хатинка стара…
Залишися спогади, рани…
Коли мама була тут жива..
Ти пробач моя сива голубка…
Що колись я не слухав тебе…
Віддавала себе дітям, внукам…
Не жаліла ніколи себе…
Ти стояла завжди на порозі…
Виглядала із школи дітей…
Молитвами берегла у дорозі…
Від біди і поганих людей…
Пам’ятаю твої ніжні руки…
Обіймали тоді, берегли…
Не хватає тепер мені мами…
А хвилини без тебе – роки…
Автор: Misha Skripnik
