Одного разу в суботу, перед тим, як йти додому, пастор вирішив зателефонувати своїй дружині. Була вже майже 22.00, але дружина не піднімала слухавку. Довго чекав пастор, але дружина так і не підійшла до телефону.
Через деякий час він знову набрав домашній номер, і дружина відразу ж відповіла. Пастор запитав, чому дружина так довго не піднімала трубку, коли він дзвонив перший раз, але вона відповіла, що ніякого дзвінка раніше не було.
Цей випадок був би забутий, якби в понеділок в церкві в кабінеті пастора не пролунав телефонний дзвінок.
Чоловік, що дзвонив, говорив про якийсь дзвінок з цього номеру в суботу ввечері. Пастор довго не міг зрозуміти, про що йде мова. Тоді чоловік сказав: “Телефон дзвонив і дзвонив, а я не відповідав…”
Пастор, згадавши про те, що трапилося з ним, вибачився за те, що потурбував цю людину, пояснивши, що хотів подзвонити додому, але, мабуть, набрав невірний номер. Тоді той, хто дзвонив сказав:
“Дозвольте мені розповісти, що тоді сталося. Бачте, в суботу ввечері я зібрався покінчити з життям. І перед тим, як зробити задумане, я звернувся до Бога, сказавши, що якщо він є, якщо він чує мене і якщо він не хоче, щоб я це зробив, то нехай подасть мені знак.
І якраз в цей момент у мене задзвонив телефон. Я підійшов до апарату і побачив на екрані напис: “Господь Всемогутній”
Я дивився як дзвонить телефон і не смів підняти трубку. Церква, в якій служив пастор, називалася “Дім Господа всемогутнього”.
Сподобалась притча? Поділіться з друзями!
