Давно вже не було такої весни. Прости нас, Ісусе, прости!

Гарний та правдивий вірш про сумну весну, та сподівання на краще.

Падають люди, ніби листки,
Давно вже не було такої весни.
Яка буде Пасха? Можливо, в сльозах?
І синяя маска на наших устах?

Зникають привітні і теплі слова,
Вкривається льодом, снігами душа.
Бракує повсюди і серця й руки,
Давно вже не було такої весни.

Чи будем тримати свячене яйце?
Чи зможем впізнати крізь маску лице?
Будемо боятись у гості піти?
Давно вже не було такої весни.

Чи буде дзвеніти нам радісно дзвін?
Які будуть ноти і що скаже він?
Воскресний світанок, о сонце, зійди!
Давно вже не було такої весни.

Порожнії храми у місті, в селі,
Чи будуть гаївки, чи будуть пісні?
Чи будемо кошик в посвяту нести?
Давно вже не було такої весни.

Не падаймо духом, кріпімся в Христі,
Молитва лікує хвороби усі.
Благаймо у Бога з Карпат до Дніпра,
Хай буде у мирі і Пасха й весна.

Не падаймо духом, — все в Божих руках,
А ключ порятунку – у наших серцях.
Брати українці, єднатись пора,
В нас віра єдина, Держава одна!

Давно вже не було такої весни.
Прости нас, Ісусе, прости!

Автор о. Петро Половко