Я пам’ятаю добре час без інтернету.
З дівчатами весь день ми грали у дворі.
Улюблені вірші писали у анкетах,
І мріяли, щоб довшими канікули були.
Чекали перший сніг, і новорічні свята,
І подарунки ті, що носить Миколай.
Ми вірили в добро і не лягали спати.
Захоплював малих казковий дивокрай.
В зимі – на ковзанах, на лижах, на санчатах…
Червонощокі, йшли у вечір по хатах.
А вранці знов на двір! І хлопці і дівчата
Летіли з гірки вниз, на сумках і торбах.
Улітку, (нас юрба) купалися на річці.
Ми грали у розбійників, на лузі за селом.
І їли хліб смачний, з бабусиної пічки.
Й ділилися із друзями останнім пиріжком.
А ввечері на нас чекало справжнє свято:
Бо “На добраніч діти” дивитись час настав…
Як шкода, що в дитинство білета ніде взяти!
Як добре, що росла я, без інтернет-забав!
автор: Яна Казачкова
