Неймовірно гарний вірш про донечку.
Мені у чомусь дуже повезло.
А те, що не збулОся, не згадаю.
Маленька горошИночка-зело
Росла під серцем… нині квітку маю.
Моя чарівна донечко, тобі
Веснянки щедро сонце вдарувало.
А небо — дві хмаринки голубі,
А Бог — любові, щоб не бракувало.
В любистку і рум’янку коси-льон.
Полоще доля щастя тобі, доню.
З коханим налічити зір мільйон
Тобі, дорослій, вже не забороню.
Не втримаю за руку в тиху ніч.
Сама недавно ще була такою.
А відпускати важко… в тому й річ…
Лише благословлю тебе рукою.
Автор: Любов Дороніна