Дружина вдома. Чоловік в світах.
Нічого доброго в наших життях.
Дружина вдома! Чоловік в світах!
Як важко йому там на будівництві,
а, може, в лісі, чи на виробництві…
Яка різниця ДЕ ? Але не вдома!
Скажіть,будь ласка, кому це знайомо?
Відсотків дев’яносто там у світі
не бачать, як ростуть удома діти.
Бо заробити грОшей є потреба.
Їх кожен день все треба, треба й треба.
Бо час такий, що все мусиш купити.
Для того — в світі треба заробити.
На Україні ж бо нема де працювати,
і свої творчі мрії проявляти .
Тому, чоловіків більша частина
лишає діточок своїм дружинам.
І їдуть закордон, хоч так не хочуть.
Працюють на панів, в зуби скрегочуть.
Бо ті пани сприймають їх нізащо.
І кажуть їм у очі: «Ти, ледащо!»
Хоч наш народ працює без упину.
Від ранку і до ночі кожну днину.
Буває…, що і жінка їде в світ.
І дітям з закордону шле привіт.
Без неї діти вдома так сумують.
Й додому повернутись пропонують.
Їй важко в світі без своїх дітей.
Та мусить заробить вона грошей,
Щоб у дітей завжди було що їсти.
Надіється, що вдома егоїсти
не виростуть! А чемні, скромні діти,
Які усе в житті будуть уміти.
І молиться,працюючи, за них
до всіх небесних Ангелів святих.
А як жінкам, які вдома зостались?
Без тих мужів, які би піклувались
про них і про дітей в тяжку годину.
Та можуть подзвонить лиш на хвилину.
Жінки самі виховують дітей,
І мають в голові безліч ідей
чим їх зайняти і як звеселити.
А ввечері до тата подзвонити.
Спитати, як цей день пройшов…
Й про себе розказати,що знайшов
цікавого й нового в школі нині;
чи всі живі-здорові у родині.
Ось так й життя проходить тих сімей.
Хтось сам удома! Інший — як плебей,
як раб , мусить робити.
І сум за домом в серці приглушити.
Це істина гірка наших часів!
Бо діточки ростуть без татусів.
Дружини без коханих самі вдома.
В чоловіків же на душі печаль і втома.