Один монах посадив оливкове деревце і став молитися: «Господи, пошли моєму деревцю дощ». І Господь послав на землю дощ.
Деревце наситилося вологою, а монах продовжував молитись: «А тепер, Господи, я прошу послати багато сонечка – моєму деревцю потрібне тепло». І Господь посилав сонце.
Дерево зростало. Монах продовжував за нього молитися: «Господи, пошли невеликий мороз, щоб зміцнило коріння й віти». Господь послав мороз і… дерево загинуло.
Монах дуже засмутився. Він пішов до іншого монаха, щоб розповісти свою історію і поділитися журбою.
«В мене теж є оливкове деревце, дивись», – відповів інший монах. Його дерево прекрасно зросло. «Але я молився по-іншому. Я сказав Богові, що Він – Творець цього деревця і краще знає, що для нього потрібно. Я просто просив Бога подбати про нього, і Він це робить».
Це стосується і нас. Ми часто просимо те, що, на нашу думку, нам необхідно. Але тільки Господь знає, що нам потрібно. Довіртеся Йому повністю!