Хресна Дорога. Головна молитва, яку слід читати під час Великого посту

ВСТУПНА МОЛИТВА

Ісусе, Спасителю наш, на доказ Твоєї безмежної любові до нас і для нашого спасіння Ти прийняв пониження, погорду, несправедливе засудження і найболючішу смерть на хресті.
Щоб Тобі подякувати за ласку спасіння, перепросити Тебе за наші гріхи й випросити ласку витривати в доброму, хочемо розважати Твої муки і смерть.
Прийми нас! З’єднай нас з Твоїм болем, щоб і ми своїми ранами і терпіннями могли сприяти спасінню всього людства.
Дай, щоб ми цю Хресну Дорогу провели на Твою славу й на користь наших душ.
Нехай вона зміцнить нас, щоб ми йшли Твоїми слідами навіть тоді, коли дорога обов’язків стане для нас дуже важкою. Джерело

ЗУПИНКА ПЕРША. ПИЛАТ ЗАСУДЖУЄ ІСУСА ХРИСТА

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Не тільки Пилат засуджує Ісуса. Його засуджують законовчителі, книжники, фарисеї, первосвященики. Засуджують Його і Юда, вояки, розбійник на хресті та люди, які відреклися Його й кричали: “Геть із ним! На хрест Його! Нехай буде розп’ятий!” І ми також часто судимо Ісуса, засуджуємо Його на смерть нашими гріхами. Засуджуємо також тоді, коли судимо інших, бо Він сказав: “Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили”(Мт 25:40).
Ми засуджуємо Ісуса, а Він не хоче засуджувати нікого. “Я не прийшов судити, але спасти.” Він єдиний має право судити всіх, бо знає тайни кожного людського серця. Однак, Христос не хоче судити передчасно. Навіть Магдалину, Петра, що тяжко згрішили, і своїх катів Він не засудив. Але прийде час, коли Ісус Христос буде судити всіх, це буде при кінці світу. Тоді ніхто не втече, ніхто не скриється від Його справедливого суду: ні добрі, ні злі. Це пригадаймо собі, як прийде до нас бажання осуджувати когось.
Помолімося за тих, що несправедливо засуджені.

Отче наш…
Богородице Дво…
Слава Отцю…і нині…
Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

ЗУПИНКА ДРУГА. СУС БЕРЕ НА СЕБЕ ХРЕСТ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Дивись, з якою готовністю бере Ісус важкий хрест на свої плечі і як терпляче зносить удари й штурхани розлюченого натовпу.
Будь-яке терпіння – це також хрест. Так його назвав сам Христос. І коли ми приймаємо терпіння з Ісусом, воно нас очищує, освячує й стає знаменням спасіння та вічної слави.
А ми неохоче приймаємо будь-які хрести, зносимо їх нетерпляче, а навіть, якщо можна, втікаємо від них. Чи ми не знаємо, що без страждання не можна заслужити на небо? Уболіваймо тоді над своєю сліпотою і щиро кажімо Ісусу:
Не Тобі, о солодкий наш Спасителю, а нам належить хрест, який на Твої плечі поклали наші гріхи.
О наш Спасителю, дай нам Своєї ласки й сили, щоб усі хрести, нами заслужені, ми завжди терпляче зносили, щоб ми все життя любили хрест і, обіймаючи Твій хрест, закінчили життя.
Помолімося за тих, що невинно терплять, і за згоду з Божою волею в наших терпіннях.

ЗУПИНКА ТРЕТЯ. ІСУС ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ ПЕРШИЙ РАЗ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

По дорозі на Голготу, під тягарем хреста, Ісус перший раз падає на землю.
Боже, як жахливо Його б’ють і штурхають! Але жодне слово скарги не падає з Його уст – страждає й мовчить. Чому ж ми бідкаємся й нарікаємо, коли на нас падає навіть найменший хрестик або коли хтось зробить нам навіть малу кривду?
Недавно Він був такий сильний і могутній, що все Його слухало: він стримував вітри й утихомирював бурі, на Його слово каліки ходили, сліпі бачили, глухі чули, прокажені очищувались з ропучих ран, навіть мертві вставали.
А тепер Він падає на дорозі у вуличний пил. Чому? Що сталося? — Гріхи людей, наші невірності для Бога це зробили. Вони так обтяжили Спасителя. І люди, які раніше бачили силу Ісуса, не могли цього зрозуміти.
Також і ми не можемо зрозуміти тягару та злоби наших гріхів, що кидають на брудну землю Божого Сина. Так, тягар людських гріхів придавлює і мучить нашого Спасителя. Направду, гріх мусить бути дуже великим злом, коли так тяжко знущається над Ісусом Христом.
Помолімося про щирий жаль у наших упадках і повстання з гріхів.

ЗУПИНКА ЧЕРВЕРТА. ІСУС ЗУСТРІЧАЄ СВОЮ МАТІР

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Мати Божа йде за Ісусом хресною дорогою. Дивиться, як Її Сина б’ють і штовхають, як Він падає на землю і з останніх сил піднімається, бере хрест та йде далі.
І Ісус бачить терпіння своєї Матері.
З мечем болю в серці і сльозами в очах, Пресвята Діва приступає до Нього… Ісус зупиняється, свої закривавлені очі звертає на матір і серцем говорить: “Ненько, я йду, щоб сповнити волю мого Отця. Йду, щоб за спасіння світу звершити жертву мою!”

О, який біль мусив прошити серце Ісуса, яка тривога та гіркота наповнили серце Марії, коли вони зустрілися.
“Слухайте, душі невдячні! – кличе до нас Марія. – Що мій Син вам учинив злого?”
“Чому стільки болю ви завдаєте Моїй Матері? – питає нас Ісус. – Покиньте гріхи ваші, які є єдиною причиною Наших мук і болю.
” Що ж ми можемо на це відповісти?
Помолімося про щиру любов до Божої Матері та її опіку над нашими родинами.

ЗУПИНКА П’ЯТА. СИМОН КИРИНЕЙ ДОПОМАГАЄ ІСУСУ НЕСТИ ХРЕСТ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Симон не хотів нести хреста незнайомого йому засудженого. Противився, боронився, перечив, але вояки примусили його…
І нам нерідко інші люди накладають на плечі хрест. Тоді ми відмовляємось, противимось, боро- нимось і не хочемо його прийняти. А треба знати, що й такий хрест, незнаний, накинений й силуваний, є Христовим, і що його варто нести.
Ісус приймає цю неохотну поміч Симона й ділить з ним свій тягар. Також і ми навчімось приймати поміч від інших та покірно визнавати свої слабості й немочі. Будьмо завжди готові помагати іншим у двиганні хреста. Може вони вже так обезсилені, що не спроможні самі нести далі свій хрест…
Помолімося, щоб випросити правдивої любові до ближніх і відваги до несення свого хреста.

ЗУПИНКА ШОСТА. ВЕРОНІКА ВИТИРАЄ ІСУСУ ОБЛИЧЧЯ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Ісус весь вкритий ранами і брудом. Голова, лице, руки й ноги поплямлені кров’ю, потом, плювотинням, дорожним пилом. Вероніка не може глядіти на таке пониження Спасителя. Повна співчуття, підходить і хустиною обтирає лице Ісуса; те лице колись таке миле, ласкаве, милосердне — всіх до себе притягало, а тепер так збезчещене і зневажене злобою людей. Вероніка привертає красу обличчя Ісуса, опоганеного гріхами людей і нашими невірностями. Обтерла та, здивована, побачила, що обличчя Ісуса відбилось на її хустині. Була це нагорода за її співчутливу і щиру любов.

Ми також в душі носимо образ Божий. Але, як часто він забруднений і зогиджений гріхами. Тому стараймося доброю і частою сповіддю змивати бруд з нашої душі і привертати їй красу Божого образу. Цей образ ми відновляємо також і тоді, коли служимо ближньому, і знімаємо ганьбу, яка вкриває його обличчя перед іншими людьми.

Помолімося за тих, що бояться приступати до сповіді, і за тих, що помагають іншим.

Отче наш…
Богородице Дво…
Слава Отцю…і нині…

Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

ЗУПИНКА СЬОМА. ІСУС ВДРУГЕ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Придавлений тягарем хреста, Ісус знову падає на землю. Падає, але, хоч знесилений до краю, одразу встає. Тим нас навчає, що й ми після падіння завжди повинні підноситися. Учить Ісус, що й ми самі не в змозі йти так, щоб ніколи не спотикнутися і не впасти.
Христос сильно впав під хрестом аж три рази. А ми, слабкі й немічні, можемо впасти навіть багато разів. Але по кожному упадку в гріх нам треба чимскоріш підноситись і йти далі доброю дорогою. Бог не вимагає від нас такої святості, що не потребувала б жалю і поправи, але бажає покірного визнання нашої немочі, відвернення від землі й піднесення душі до неба.
Христова жертва така велика, що вирівнює все, направляє найтяжчі упадки, але треба людині признаватись до своїх гріхів, жалувати, перепрошувати й завертати із злої дороги.
Помолімося, щоб випросити відваги й сили скоро вставати по наших упадках у гріх.

ЗУПИНКА ВОСЬМА. ЖІНКИ ПЛАЧУТЬ НАД СТРАЖДАЮЧИМ ІСУСОМ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Жінки співчувають над терпіннями, які Ісусові спричиняють чоловіки: кати, вояки, жидівські священики й законоучителі, Пилат, Ірод та інші.
Часто мужчини тяжко зневажають Христа через ненависть, несправедливість, жорстокість, невірність, байдужість до віри, п’янство та інші гріхи.
Ісус приймає співчуття невіст, але нагадує, що вони також не раз винні, бо не виховували дітей у побожності й любові до Бога, а ці діти, як виростуть, будуть Христа зневажати, подібно як ті, що Його засудили й розп’яли.
Також жінки, які можуть, а не хочуть мати дітей, або їх позбуваються перед народженням, повинні багато плакати над собою.
Помолімося за добре виховання дітей і їх вірність для Христової Церкви.

ЗУПИНКА ДЕВ’ЯТА. ІСУС ВТРЕТЄ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Ісус, ослаблений до краю тягарем хреста, падає третій раз. Але жорстокі кати не мають над Ним милосердя – вони Його шарпають, штовхають, копають і змушують, щоб скоро вставав та йшов далі. З останніх сил наш Божественний Спаситель підноситься та, похитуючись, ступає вперед дорогою на гору Голготу.
Цей третій упадок Ісуса вчить нас, щоб ми на вид чужих упадків уміли співчувати й подавати помічну руку. Ніколи не судімо тих, що впадають! Поможімо їм піднестися та йти далі дорогою за Спасителем. Ніколи не тішмося з чужих упадків. Не додаваймо зла до зла, бо також і ми дуже легко можемо спіткнутися й впасти, і то навіть ще тяжче. Не довіряймо собі, а покірно признаваймось до своєї немочі.
Помолімося за навернення грішників.

ЗУПИНКА ДЕСЯТА. З ІСУСА ЗДЕРТО ОДЯГ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Кати діляться одіжжю Ісуса, і Він це бачить… Для катів Ісус непотрібний, для них Він безвартісний… За те цінна їм Його одіж…
Нагий Син Божий стоїть і глядить на своїх мучителів і вбивць. Дивиться і на нещасний Єрусалим, який Його відрікся і засудив на смерть.
Люди звільнили Спасителя з одежі, а себе з Божої ласки й гідності Божих дітей. Як часто ми, задивлені в якусь земну користь чи земні багатства, вибираємо їх, а залишаємо на боці Бога та Його благодать. Як часто міняємо вічне й Боже на дочасне й проминаюче!
Господи, прости наш нерозум і глупоту. Від нині на далі вже ніколи не будемо так робити!
Помолімося, щоб усі ми більше цінили Божу ласку в собі та в душах ближніх.

ЗУПИНКА ОДИНАДЦЯТА. ІСУС ПРИБИТИЙ ДО ХРЕСТА

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Ісус послушно простягає руки й ноги на хрест. Він, мов ягня, жертвує себе за спасіння світу.
Грубі й шорсткі цвяхи продірявлюють пресвяті руки й ноги Спасителя одну за одною. Свіжа, тепла кров скроплює тверде й сухе каміння гори Голготи.
І нас нерідко проколюють болючі цвяхи: обмов, обчернень, наклепів, кривди, погорди, пониження й багато подібного. Ми не вміємо їх приймати спокійно — гніваємося, ображаємося, злостимось, грозимо помстою…
Ісус учить нас приймати спокійно цвяхи терпінь і понижень, бо Він не дивиться на людей, а на волю свого Небесного Отця, який ту чашу Йому приготовив. Вчімося від Ісуса у всяких терпіннях дивитися на волю Божу.
Помолімося, щоб собі випросити терпеливості у терпіннях.

ЗУПИНКА ДВАНАДЦЯТА. ІСУС ВМИРАЄ НА ХРЕСТІ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Син Божий висить на хресті між небом і землею. Тут завершуєтсья Його діло – відкуплення і спасіння людського роду. Тут кінець туземного життя нашого любого Спасителя.
Свідомий цього, Ісус прощається. Прощається найперше з ворогами: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять” (Лк 23, 34). Отче, відпусти їм, тим, що мене зненавиділи, мучили, розіп’яли; забудь їхній гріх, бо не знають, що чинять.
Прощається з розкаяним розбійником: “Сьогодні будеш зо мною в раї” (Лк 23, 43).
Прощається зі своїми найлюбішими: Матір’ю і учнем. “Ось син Твій… ось Матір твоя” (Йоан 19, 26- 27). Ненько, Я Тебе лишаю, але від нині він – мій любий учень, буде Тобі сином. А ти, мій друже, прийми її. Вона буде тобі Матір’ю. “І від тієї хвилі учень узяв її до себе” (Йоан 19, 27).
“Отче, у руки Твої віддаю духа мого!” Сказавши це, віддав духа” (Лк 23, 46). Тіло Ісуса затримтіло, голова схилилась, очі замкнулись, серце перестало битися. Спаситель помер… Помер за наше спасіння, помер, щоб ми жили…
Помолімося за нашу добру смерть.

ЗУПИНКА ТРИНАДЦЯТА. ІСУС ЗНЯТИЙ З ХРЕСТА

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

За життя Ісус помагав усім: хворих уздоровляв, голодних хлібом кормив, у небезпеках рятував, засмучених потішав. Для себе не потребував помочі ні від кого, бо Він був Божою силою і життям. Тепер Він людям дав і своє життя, віддав нам себе повністю, і треба, щоб хтось з людей Його похоронив. Христос уже не належить до себе, а до нас.

Син Божий, приходячи на світ, віддав себе Матері, і коли зі світу сходить, знову лежить на лоні Матері.
І нам усім Христос віддає себе у Пресвятій Тайні Євхаристії. Дає себе цілого, з усім багатством ласк і надприродних скарбів.

У св. Причасті приходить до нас Христос живий, бо Він є Життям. “Я – хліб живий, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки” (Йоан б, 51). Тому приймаймо Ісуса щоденно з пошаною, з вірою і великою любов’ю. Віддаймо себе Йому, щоб у нас жив і приготовляв до зустрічі з Ним у небі.

Помолімося, щоб усі ми гідно і з вірою приступали до св. Причастя.

Отче наш…
Богородице Дво…
Слава Отцю…і нині…

Перетерпівший за нас страсті, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних! (3 рази)

ЗУПИНКА ЧОТИРНАДЦЯТА. ТІЛО ІСУСА ВКЛАДАЮТЬ ДО ГРОБУ

Слава страстям Твоїм, слава довгому терпінню Твоєму, Господи!

Багатостраждальна Мати йде в цьому сумному поході… Своїми пречистими руками помагає вкладати до гробу Пресвяте, скатоване Тіло свого Сина, і з Ним прощається.
Виглядає, що все закінчилося з похороном. Усім здається, що остання крапка історії Ісуса Христа – це гріб. Та Він виразно сказав: “Я — воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!” (Йоан 11, 25).
Вірмо в перемогу Ісуса! Вірмо і в наше воскресіння. Для тих, що вірують у Сина Божого, нема смерті, нема безнадії, бо Він нас запевнив: “У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я подолав світ” (Йоан 16, 33). “Іду бо напоготовити вам місце. І коли вам місце споготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я” (Йоан 14, 2-3).
Помолімося за душі терплячі в чистилищі і за померлих з наших родин.

КІНЦЕВА МОЛИТВА

Божественний наш Спасителю! З глибини душі дякуємо за всі ті терпіння, що їх Ти зволив прийняти для нашого спасіння. Дай нам ласку все більше любити Тебе та користати з Твоєї смерті для освячення наших душ.
Небесний Отче, жертвуємо Тобі терпіння, ганьбу, засуд і смерть Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа за відпущення наших гріхів, за навернення грішників і на злагіднення кар душам у чистилищі. Дай, щоб терпіння і смерть Ісуса були запевненням нашого спасіння й вічної слави в небі.
Амінь

Помолімося в наміренні Святішого Отця, щоб отримати відпуст повний.

Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю…і нині…