Історія, яка сталася дуже давно, але дух її живе досі.
Біля входу в старе місто сидів старець. Мимо нього проходив юнак і вирішив в нього запитати:
– Я ніколи не був в цьому місті і мені цікаво які ж люди тут живуть?
Сивий чоловік відповів:
– А які люди в тому місці звідки ти прийшов?
– Вони були злими і егоїстичними, тому мені довелося звідти поїхати!
– Не пощастило тобі! В нашому місті ти зустрінеш таких же людей – сказав старець.
– Дякую, піду знайомитися з містом і здешніми мешканцями.
І хлопець попрямував до міста.
Через деякий час до старого знову звернувся молодий хлопець, але вже інший, з тим самим питанням:
– Я ніколи не був в цьому місті і мені цікаво які ж люди тут живуть?
Старець подивився на нього, усміхнувся і каже:
– А скажи мені, хлопче, які люди в тому місці звідки ти прийшов?
– Це найкращі люди в світі. Вони добрі, благородні і дуже гостинні. Коли мені прийшов час йти звідти, я дуже засмутився, адже там залишилися мої добрі друзі.
– Тобі дуже пощастило! Тут ти знайдеш собі нових друзів – відповів старий і посміхнувся.
– Дуже Вам дякую! Піду знайомитися з містом! Будьте здорові!
Неподалік чоловік поїв свою худобу і чув розмови старця з юнаками. Його обурили відповіді і він звернувся до діда:
– Як ти міг дати різні відповіді на однакове питання?
Старий вислухав чоловіка і відповів:
– Шановний, мені дуже приємно, що тобі не все одно на те, що люди говорять одне одному. Але я це сказав не просто так. Яка людина – таке ж і оточення навколо неї.
– Так, ти правий, питання однакові, а люди різні.