Жив у одному селі мудрий священник. Слава про його мудрість розійшлася поміж людьми, і багато вірян приходили до нього, шукаючи вирішення своїх проблем. Священик радо допомагав, для кожного мав мудре, справедливе слово.
Але були і такі, які хотіли запитати щось таке у мудреця, чого він не знає.
Один юнак запитав одного разу священника:
— Скажи, пан отець, чому люди сумують, горюють і впадають у депресію?
Подумавши трохи, священик з легким серцем відповів:
— Люди сумують і горюють тому, що постійно думають лише про себе.
— Але ж у житті людини стільки проблем та негараздів, що про це просто неможливо не думати — не заспокоювався юнак.
— Варто спробувати подумати про інших: як і чим їм можна допомогти. Тоді, точно у людини не буде часу зациклюватися на своїх проблемах.
— Але ж, люди прагнуть бути щасливими. А їх щастю заважають проблеми та негаразди, як про них не думати?
— Коли людина почне думати про те, як зробити щасливими інших, щастя саме її знайде.