Життя – секунда в лоні мегачасу,
Яскравий спалах Божої Свічі.
Люби його, як неземну прикрасу,
Як благодатне сяйво уночі.
Люби життя: хай сонце, хай тумани,
Хай осені журлива пектораль.
Розпорошаться труднощі вітрами
І заросте ромашками печаль.
Люби життя. Хай щастя і недоля.
Однаково ці сестри перейдуть.
Прийми його по Всемогутній Волі,
Як Божий Син прийняв наземну путь.
Люби життя. Його так небагато.
Секунда в лоні сонячних віків.
Люби життя і в будень, і у свято,
Допоки чуєш вуркіт голубів.
Настане день – хтось інший загориться,
Скуштує несолодкого пиття.
Та чим би не сповнялася криниця,
Люби життя своє. Люби життя.
автор: Тетяна Волошина