Любов не вмирає…

В день закоханих, Ромео і Джульєтта,
Вас згадала я, напевне, у останнє,
Вередливі вигадки поета….
А у світі справжнє є кохання!

Знаю я красиву і самотню
Дівчину з тугою у очах –
ЇЇ хлопець — у Небесній Сотні,
ЇЇ хлопець — там, на небесах!

Він загинув вранці на Майдані,
Відірвавшись від землі і мрій.
Все було – наснага і кохання,
Але хлопець йшов в запеклий бій.

І тепер живе його Катруся
В колі спогадів, світлин, турботи.
У Сашка залишилась бабуся —
Ось куди вона іде після роботи!

А старенька у вікні чекає,
Йде назустріч, протягнувши руки…
Плачучи, до серця пригортає
Наречену вбитого онука.

Розривають спогади тенета,
Плаче свічка у густім тумані…
До побачення, Ромео і Джульєтта.
В світі інші почуття й кохання.

Важко всіх назвати і згадати,
І бракує часу на романи —
Тисячами в бій ідуть солдати,
Захищаючи життя коханих…

Тетяна Малахова