Ми – пристрасні, тож анітрохи не можемо довіряти своєму серцю, адже криве правило і пряме викривить.
Хто не зневажить усіх речей, слави і тілесного спокою, а водночас і самовиправдання, той не може ні відсікти своїх забаганок, ні позбутися гніву та скорботи, ні заспокоїти ближнього.
Не велике діло не судити того чи співчувати тому, хто перебуває в скорботі і підкоряється тобі; але велике діло – не судити того, хто тобі перечить, не мстити йому із пристрасті, не погоджуватися з тими, хто його осуджує, і радіти разом з тим, кого визнали за кращого від тебе.
Не вимагай любові від ближнього, бо той, хто вимагає її, бентежиться, коли її не зустріне; але краще ти сам вияви любов до ближнього, і заспокоїшся, і таким чином приведеш і ближнього до любові.
Хто вчинить діло, угодне Богові, на того неодмінно прийде спокуса, адже спокуса або передує всякому доброму ділу, або приходить після нього; та й те, що робиться заради Бога, не може бути твердим, якщо не буде випробуване спокусою.
Ніщо так тісно не поєднує людей між собою, як те, коли вони співрадіють (одне одному) в тому самому і мають однаковий напрям думок.
У всякому ділі, яке мені траплялося, я ніколи не бажав забезпечуватися людською мудрістю: а, що б там не було, я завжди чиню згідно з моїми силами і все поручаю Богові.
Хто не має своєї волі, той завжди виконує своє бажання. Оскільки такий не має свого бажання, то, що б не сталося, він зі всього буває задоволений, і так виходить, що він завжди виконує свої бажання; адже він не хоче, щоб діла чинилися так, як він бажає, а хоче, щоб вони були так, як будуть.
Не чини зла навіть на жарт; адже трапляється, що хтось спочатку, жартуючи, чинить зло, а потім, і не хотячи, ним захоплюється.
За книгою Авва Доротей “Поучення і послання”